Та передавання фахових знань






НазваниеТа передавання фахових знань
страница1/4
Дата публикации05.02.2016
Размер338 Kb.
ТипДокументы
h.120-bal.ru > Документы > Документы
  1   2   3   4
УДК 001.2:001.4

ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ, ФІКСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ

ТА ПЕРЕДАВАННЯ ФАХОВИХ ЗНАНЬ

Михайло Гінзбург, д-р техн. наук, професор, академік УНГА

Інститут транспорту газу, м. Харків

ginzburg@itransgaz.com
Запропоновано комплексний міждисциплінарний підхід до проблеми пізнавання реального світу та мовного фіксування фахових знань , який дає змогу об’єднати результати багатьох наук і може стати методологічним підґрунтям для подальших конкретних досліджень, зокрема щодо подавання процесових понять у фаховій мові.

Ключові слова: пізнавання, наука, знання, наукова картина світу, загальновживана мова, фахова мова
«Наука внутрішньо є єдиним цілим. Її поділ на окремі галузі зумовлений не стільки природою речей, скільки обмеженістю здатності людського пізнавання. Насправді існує неперервний ланцюг від фізики і хімії через біологію та антропологію до соціальних наук, ланцюг, який у жодному місці не може бути розірваний, хіба що свавільно. Велику внутрішню подібність мають також і методи досліджування в окремих галузях науки»1 [1, с. 590].

Макс Планк (1858-1947), лауреат Нобелівської премії (1918).
Проблема формування, фіксування, зберігання та передавання фахових знань є міждисциплінарною. Її вивчають науковці різних спеціальностей: фахівці конкретних предметних царин знань, філософи, мовознавці, педагоги, термінознавці, фахівці з інформатики, наукознавці, культурологи тощо. У рамках цих досліджень у XX ст. виникло два фундаментальні поняття: картина світу (нім. Weltbild) та фахова мова (нім. Fachspache), що їх сьогодні активно розвивають, створюючи похідні та пов’язані з ними поняття. Терміни картина світу та фахова мова активно вживають в українських нормативних документах, що регламентують освітню діяльність.

Так, у Державному стандарті базової і повної середньої освіти [2] зазначено, що одним з основних завдань реалізації змісту освітньої галузі в старшій школі є «оволодіння учнями науковим стилем мислення і методами пізнання природи, формування в них наукового світогляду, уявлень про сучасну природничо-наукову2 картину світу (наше виділення – М. Г.)». У підрозділах цього документа, що стосуються окремих природничих наук, цю вимогу сконкретизовано і йдеться про фізичну картину світу, природничо-наукову картину живого світу (тобто біологічну картину світу), географічну картину світу тощо.

В українських нефілологічних вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації вже багато років викладають курси української фахової мови, які мають різні назви. Наказом Міністерства освіти та науки (МОН) від 17.04.2009 № 341 [4] було затверджено «План дій щодо вдосконалення викладання дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)” у вищих навчальних закладах», яким передбачено до 15.06.2009 «розробити нові навчальні програми інтегрованої дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)для освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра, передбачивши диференціювання змісту відповідно до фаху». Проте на його виконання наказом МОН від 21.12.09 № 1150 [5] лише затверджено програму для освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, у якій «акцент переноситься з традиційної настанови – засвоєння відомостей про літературні норми усіх рівнів мовної ієрархії – на формування навичок професійної комунікації, студіювання особливостей фахової мови (наше виділення – М. Г.), на розвиток культури мови, мислення і поведінки особистості».

Отже, поняття наукова (природничонаукова) картина світу та фахова мова дуже важливі для науки та освіти, проте їх зазвичай розглядають окремо. Так, у фундаментальній монографії акад. РАН В. С. Стьопіна [6] мову науки розглядають у розділах (главах) 1 та 2, а наукову картину світу – у розділі 3. У серії статей проф. В. С. Данілової та Н. Н. Кожевнікова [7-17], присвячених різним аспектам побудови наукової картини світу та її складників, питанню фахової мови взагалі не приділено уваги. Так само, дослідники фахової мови [18-20] не розглядають її зв’язку з науковою картиною світу. На нашу думку, потрібен комплексний підхід.

Мета цієї статті – розглянувши процес пізнавання об’єктивної дійсності та його відбивання мовою, визначити структуру наукової картини світу, роль фахових мов у пізнаванні світу, дослідити їхній зв’язок з науковою картиною світу.

Наше дослідження ґрунтується на працях різних авторів (філософів, мовознавців, термінологів тощо), між якими є суттєві розбіжності в називанні тих самих понять та в розумінні певних термінів. Бо, «увійшовши в розряд робочих понять багатьох наук, воно (поняття картина світу – М. Г.), певною мірою, як і раніш, залишається метафорою, не завжди отримує достатньо чітке й однозначне тлумачення навіть у середовищі фахівців одного профілю» [21, с. 3]. Те саме можна сказати й про деякі інші поняття, зокрема про поняття фахова мова. Щоб забезпечити системність та однозначну відповідність термінів поняттям, ми змушені були внести певні корективи в узяті із зазначених праць терміни і дефініції та навести у виносках прийняті в цій статті дефініції вжитих понять з посилками на першоджерела.

1 Стислий огляд виникнення та розвитку поняття наукова картина світу

Прийнято вважати, що термін картина світу вперше ввели до наукового обігу на початку ХХ ст. фізики. Так, Макс Планк 09.12.1908 прочитав на природничому факультеті Ляйденського університету (Leiden) лекцію, яку він назвав «Єдність фізичної картини світу» (нім. Die Einheit des physikalischen Weltbildes). У ній зазначено, що «стала й цілісна картина світу є ... та непорушна мета, до якої безупинно прагне, розвиваючись, природознавство». Ця картина дає змогу «об'єднати строкате розмаїття фізичних явищ в єдину систему». Причому важливо повністю звільнити «фізичну картину світу від індивідуальності творчого розуму», тобто щоб вона відбивала «реальні цілком незалежні від нас явища природи» [1, с. 613, 630-632, 765, 778-779]. Альберт Ейнштейн 1918 року писав: «Людина прагне якимось адекватним способом створити в собі просту і ясну картину світу (наше виділення – М. Г.) для того, щоб відірватися від світу відчуттів, щоб певною мірою спробувати замінити цей світ створеною в такий спосіб картиною. Це роблять художник, поет, філософ, що теоретизує, і природознавець, кожен по-своєму. На цю картину та її оформлення людина переносить центр ваги свого духовного життя, щоб у ній знайти спокій і впевненість, які ця людина не може знайти в занадто тісному запаморочливому коловороті власного життя» [22, с. 40].

З часом поняття наукова картина світу отримало загальнофілософський статус і поширилося на все природознавство [23, с. 407], перетворившись на універсальну методологічну категорію3 природничих наук. У такому контексті воно стало означати специфічну форму наукового знання, яке, відповідаючи певному етапові розвитку науки, інтегрує та систематизує конкретні предметні знання. У подальшому поняття наукова картина світу поширили також на сукупність знань, отриманих гуманітарними та суспільними науками [24, с. 666]. У філософських працях останніх років уведено поняття технічна4 картина світу, яке визначають як «систему законів, категорій і принципів, що дають узагальнене уявлення про об’єкти техніки та технічні процеси», проте розглядають її окремо від наукової картини світу (пор. дефініції у [25, с. 192, 258]). Усе це підтверджує актуальність поширення поняття наукова картина світу на всі різновиди наукового знання.

2 Буденна та наукова картини світу

Пізнавання – це фундаментальне філософське поняття, яким позначають творчу діяльність суб’єкта, спрямовану на отримання достовірних знань про світ у цілому та/чи окремі його об’єкти [24, с. 766]. Пізнавання реального світу (який у мовознавстві зазвичай називають позамовною дійсністю) залежно від характеру отримуваних знань та використовуваних засобів і методів може здійснюватися у двох основних формах5: буденній та науковій6 (рис. 1). Буденне пізнавання – це пізнавання світу в процесі буденного життя, тоді як наукове пізнавання – це цілеспрямоване вивчання світу в цілому або окремих його об’єктів за допомогою спеціальних емпіричних та теоретичних методів7. Відповідно результатом пізнання є картина світу (КС) загальні знання про світ, його будову, типи об’єктів та їхні взаємозв’язки, що існують у свідомості певної спільноти на конкретному етапі її історії та лежать в основі світобачення людини [26, с. 204; 27, с. 44]. КС, як і будь-яка модель, спрощуючи і схематизуючи дійсність, виділяє з нескінченного розмаїття реального світу саме ті його об’єкти та сутнісні зв’язки між ними, пізнати які й становить основну мету на тому чи іншому етапі історичного розвитку.

У КС відповідно до розглядуваних у цій роботі двох форм пізнавання можна виділити два складники (рис. 1) – буденну картину світу (яку ще називають наївною або донауковою [29, с. 157], рос. «наивная», обиходная [27, с. 44]) та наукову картину світу.

Буденна картина світу (БКС) є результатом буденного пізнання дійсності. Її «цеглинками» є буденні поняття (рос. наивное, формальное, бытовое понятие [27, с. 45]), які містять лише практично важливі, часто зовнішні, а іноді випадкові ознаки об’єктів8. Наприклад: сонценебесне світило, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й тепло; небо – видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі шатра; повітря вільний простір навколо землі; кітсвійська тварина, що знищує мишей і щурів; собакасвійська тварина, яку використовують для охорони, на полюванні тощо; літакапарат, важчий за повітря, з двигуном і нерухомими крилами, пристосований для літання тощо [30]. Призначення БКС – зберігати та передавати з покоління в покоління спрощену структуру навколишнього світу, потрібну для повсякденного життя, задавати норми поведінки людини у світі, визначати її ставлення до навколишнього світу і самої себе як елемента цього світу. Саме тому кожна мовна спільнота в глибоку давнину (задовго до виникнення науки), виходячи зі свого національно-культурного досвіду, окремо сформувала ядро БКС. Через це БКС має національну специфіку і знаходить свій відбиток у лексиці відповідної національної мови: з буденними поняттями співвідносять лексичні значення загальновживаних слів [27, с. 45]. Отже, саме загальновживана мова та створювані нею тексти відбивають буденне знання про світ, актуальне для певного народу в конкретний період його історії.



Рисунок 1 – Картина світу та її формування, мовне фіксування та зберігання

Наукова картина світу (НКС) – це цілісна система знань про загальні властивості та закономірності природи, техніки, суспільства і людини, що виникає в результаті узагальнення та синтезу основних знань, отриманих усіма науками на певному етапі розвитку людства. «Цеглинками» НКС є наукові поняття, закони9, принципи10, теорії11. Головна характеристика НКС – її системність і зінтегрованість. НКС установлює методологію12 пізнавання світу, спрямовує та орієнтує науковий пошук. Отже, НКС – це особлива форма наукового знання13, яка інтегрує та систематизує конкретні знання, отримані різними науками.

Пізнавання реальної дійсності нерозривно пов’язане з мовленнєвою діяльністю, тобто з говорінням, писанням, слуханням, читанням [33, с. 37]. Саме мова14 є одночасно інструментом пізнавання (тобто інструментом формування КС) і засобом фіксування та зберігання пізнаного у створюваних текстах15, а також передавання знань у просторі та часі. Проте кожній частині КС відповідає свій шар національної мови16 (рис. 1): буденній – загальновживана мова (англ. language for general purpose, LGP; рос. общелитературный язык, язык для всеобщего общения [20, с. 17], язык повседневного общения, язык для общих целей [34, с. 11]), науковій – фахові мови (англ. languages for special purpose, LSP; рос. язык для специальных целей, ЯСЦ). Останні мають ефективні вербальні та невербальні засоби подавання наукових понять, законів, принципів, теорій. Відповідно тексти, створені загальновживаною мовою, називатимемо загальними, а фаховими мовами – фаховими17 (рис. 1).

НКС постійно і швидко розвивається. Це зумовлено двома чинниками: неперервним розвитком науки та змінюванням самого реального світу18. Колективне наукове знання про світ з часом більшає, деякі положення переглядають, відкидають, доповнюють, коригують, з’являється нове знання. Таке постійне змінювання веде до появи нових наукових понять та коригування наявних. Розвиток наукового знання має неперервно-дискретний характер [26, с. 612] – еволюційні етапи поступового кількісного нагромаджування знань чергуються з якісними стрибками, появою якісно нових теорій і відповідними революційними змінами змісту фундаментальних понять, методів пізнавальної та практичної діяльності. Під час таких науково-технічних революцій замість наявної НКС виникає нова.

БКС консервативніша. Зміни, що відбуваються в ній, стосуються переважно периферійних частин, а спричинюють їх не самі нові знання, а зміни умов повсякденного життя, поява нових побутових реалій [21, с. 18]. Так, завдяки входженню в сучасний побут холодильників, телевізорів, мобільних телефонів, мікрохвильових печей, комп’ютерів тощо в БКС виникли нові поняття, зафіксовані цими загальновживаними словами. Тоді як створення ще в XVI ст. геліоцентричної моделі Миколи Коперника замість геоцентричної моделі Клавдія Птолемея не змінило БКС, у якій і досі сонце сходить, рухається небосхилом і сідає за обрій. Саме завдяки відносній стабільності буденна картина світу забезпечує спадкоємність мислення носіїв певної мови, тому її часто називають мовною картиною світу19.

Зауважимо, що знання, які лежать в основі БКС, зовсім не примітивні. У багатьох випадках вони не менш складні та цікаві, ніж відповідні фрагменти НКС. Такими, наприклад, є знання про внутрішній світ людини, її поведінку в різних ситуаціях, відносини між людьми. Вони відбивають досвід спостережень десятків поколінь протягом багатьох тисячоліть і здатні «підказати» досліднику те, що до певного часу непомітно для строго раціонального погляду [29, с. 157; 37, с. 209].

БКС та НКС співіснують у часі й будуть завжди співіснувати, збагачуючи одна одну. Як вже зазначалося, результати науково-технічного і соціального прогресу входять у повсякденне життя і таким чином паралельно з науковими поняттями виникають відповідні буденні. Реалізуючи споконвічні мрії людей, наука створює нові об’єкти, і тоді на базі певних буденних понять виникають наукові. Так ідеї чарівного килима, на якому герої казок перелітають повітрям у будь-яке місце, та чарівного дзеркальця, яке показує віддалені зображення, утілилися в наукові поняття літальних апаратів та телебачення відповідно. Так само завдяки процесам термінологізування та детермінологізування збагачують одна одну загальновживана та фахові мови.

Саме через складність БКС і її постійне співіснування з НКС, уважаємо недоцільним називати цю картину світу наївною або донауковою.
  1   2   3   4

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

Та передавання фахових знань iconУрок узагальнення й систематизації знань (урок-подорож). Методи,...
«Засвистали козаченьки», рейтингові перфокарти, конверт із завданням, сигнальні картки, індивідуальні картки, мікрофон, ілюстрації...






При копировании материала укажите ссылку © 2015
контакты
h.120-bal.ru
..На главнуюПоиск