Т ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89






Скачать 408.26 Kb.
НазваниеТ ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89
страница1/3
Дата публикации19.06.2015
Размер408.26 Kb.
ТипДокументы
h.120-bal.ru > Культура > Документы
  1   2   3

Тема: Московство.

ББК 63.3(4 РОС)

Ш 89

У книзі “Московсто” на багатому історичному матеріалі, фактах, свідченнях численних російських та закордонних авторів аналізуються передумови, витоки, закономірності виникнення, розвитку і занепаду Російської імперії. Автор з позиції патріота України всебічно розглядає історчне підґрунття визвольних змагань народу за здобуття незалежності, створення української держави, пророкує їхнє переможне завершення. Ця книга є скороченим варіантом видання 1968 року, що здійснене в Торонто (Канада). Зокрема, вилучено ряд використаних автором матеріалів тогочасної радянської преси, які спростовані плином часу, втратили свою актуальність.

Текст відредаговано з урахуванням сучасних норм української мови.

Науково-популярне публіцистично загострене видання розраховане як на фахівців-істориків, поітологів, так і на широкого масового читача.

В С Т У П

Ще за передiсторичних часiв до пiвнiчно-схiдного кутка Європи примандрував з Азiї маленький угро-фiнський народець. Величезний пралiс на багнистому ґрунтi вiдгородив той народець вiд усього свiту так, що вiн вiдстав вiд культурного розвитку людства на багато столiть. Наприклад, свою лiтературну мову почав творити аж у Х1Х столітті, вiд О. Пушкiна (1799-1837), отже на 800 рокiв пiзнiше за українцiв. Чужинцi: українцi, татари, нiмцi ствoрили державний лад у тому - Богом i людьми забутому - кутику Схiдної Європи. Постало маленьке, вбоге князiвство Суздальське, що за кiлька сот рокiв виросло на величезну iмперiю, яка зайняла одну шосту суходолу планети. Як же воно виросло? Загарбавши значно сильнiшi (фiзично i культурно) за себе сусiднi народи. Чи москвини були розумнiшi, вiдважнiшi за сусiдiв? Нi. Де ж таємниця перемог московського народу?

Мабуть, немає в свiтi народу, що про нього свiт знає меньше, нiж про московський. I цiлком певно немає в свiтi народу, про якого свiт має бiльш помилкову уяву, нiж про народ московський та про його державу. Найдивнiше, що навiть сусiди: українцi, поляки досить не знали московського народу. А вони ж заплатили за те незнання руїною власних держав. Отже, мусили б вивчати свого ворога, бо ж не знаючи його “ахiлесової ступнi”, нiколи його не переможуть. А слабкостей має Московщина багато. Та, власне, жоден ворог Московщини нiколи не бив по її найслабших мiсцях, бо не знав їх. Щогiрше, часом вважав слабшi мiсцях за сильнi. Наприклад, московськi вороги мали вiйськову потужнiсть Московщини за велику силу лише тому, що iмперiя розляглася на величезному просторi. Заслiпленi такою географiчною розлогiстю, iсторики не добачали того iсторичного факту, що Московщина нiколи не вигравала жодної вiйни своєю вiйськовою силою. Таких хибних уявлень про Московщину можна назбирати тисячi. Пригадаймо лише кiлька.

Ще перед Полтавою Карл XII намовляв Туреччину воювати Московщину. Польща дала туркам великого хабара, щоб вони не послухали Карла. Кiлька рокiв пiзнiше Туреччина таки воювала з Московщиною, але було вже запiзно спинити зростання iмперiї, яка розвалила турецьку сто рокiв пiзнiше. А Польща за свiй хабар туркам дiстала - сто рокiв пiзнiше - московське ярмо на свою шию.

Українська шляхта озброїла 1812 р. своїм коштом 15 кiнних полкiв, нiбито для московського вiйська. Уповноважений шляхти генерал В.Закревський таємно поїхав до Варшави намовляти Наполеона йти в Україну, обiцяючи тут повстання проти Московщини. Французький посол у Царгородi (Костянтинополi) наполегливо радив Наполеоновi те саме. Поляки ж усiлякими очорнюваннями українцiв переконали Наполеона не йти в Україну, а про мiсiю В. Закревського повiдомили Московщину. Московщина негайно роззброїла та розiгнала згаданi полки, а В. Закревського пiдступно схопила i заслала до Сибiру. Наполеон, програвши вiйну на Сходi Європи, втратив корону. Московщина ж, вигравши вiйну, вiдiбрала вiд Польщi рештки її самоуправних (автономних) прав.

Московщина (уряди О. Керенського i В. Ленiна) офiцiйно проголосила, що вона бореться за “мир во всём мире”. Уряд В. Ленiна визнав державну незалежнiсть України i пiдписав з нею мир. Українськi мiнiстри повiрили i розпустили українське вiйсько. Незабаром тi мiнiстри опинилися у московських в’язницях або на вигнаннi, а Україна опинилася у станi московської колонiї. Та український народ не здався, кiлька рокiв уся Україна палала в пожежах селянських повстань. Цi повстання примусили Московщину визнати “малороссийское наречие” за “украинский язык” i погодитись на “українiзацiю” України. Виявивши iмена українiзаторiв, Московщина вигубила 1933-37 рр. усiх їх упень.

Францiя, Англiя та США допомогли 1918-20 рр. Московщинi рятувати її iмперiю. Францiя заборонила Польщi та Румунiї продавати Українi не лише зброю, а й навiть лiки. Англiя загрозила Кубанщинi припинити допомогу зброєю, якщо Кубанщина не визнає зверхностi москсвської влади генерала Денiкiна. Англiя i США надали Денiкiну та Колчаковi вiйськової допомоги на 950 млн доларiв. США примусили Японiю вивести її вiйська з Сибiру i самi забрали свої полки, вiдкриваючи тим шлях Московщинi знову вiдбудувати iмперiю. Так європейцi та американцi самi розбудовували московську загрозу своїм власним державам.

Польща зрадила 1921 р. свого союзника ї Україну, пiдписавши з Московщиною мир. Московщина 28 рокiв пiзнiше обернула Польщу на свого сателiта.

Нiмеччина нищенням українцiв i всього українського обернула 1939-41 рр. свого природнього союзника Україну проти Московщини на свого ворога. Своїм знищенням полонених Нiмеччини припинила здачу до полону воякiв СРСР (здалося понад п’ять мiльйонiв солдатiв i офiцерiв) i змiцнила московське вiйсько.

США десять рокiв (1941-1951) своїм власним коштом розбудовували вiйськову, господарську, полiтичну потужнiсть московської iмперiї так, що тепер самi тремтять зi страху. За тих рокiв Московщина дiставала всi американськi таємницi виробництва найновiшої зброї (разом з атомною) не лише вiд шпигунiв, але й офiцiйно, вiдкрито вiд уряду США1.

Багато таких фактiв московських “перемог” можна назбирати в iсторiї. Та для iсторика, соцiолога, а насамперед для полiтика iсторичний факт важить не сам по собi, а як вияв напряму (тенденцiї) життя вiдповiдного народу чи спiльноти. Важить як символ його могутностi. Не зрозумiємо сутi, змiсту, ваги, наслiдкiв iсторичного факту, не пiзнавши причин, якi той факт створили. А не зрозумiвши сутi минулого, блукатимемо насолiп у сучасному, робитимемо помилки, що за них платитимуть нашi дiти, внуки та правнуки. Найяскравiшим прикладом є СРСР, що його створила не мудрiсть москвинiв, а нерозумнiсть європейцiв, а насамперед українцiв.

Щоб зрозумiти iсторичнi явища та подiї того чи того народу, мало знати лише iсторичну хронологiю культурних, господарських, полiтичних подiй у його життi. Cаме знання є лише передумовою осягнення внутрiшнiх, незримих сил, що спричиняють i ТВОРЯТЬ тi подiї. Треба насамперед дослiдити їхні походження, закладенi в них їхнi властивостi, взаємопов’язанiсть, взаємодiю тих сил; творчий чи руйнiвний вплив їх на весь народ. Коротко кажучи - потрiбен глибокий соцiологiчний аналiз ДУХОВНОСТI певного народу. I лише пiзнавши ДУХ i ДУШУ народну, зможемо зрозумiти дiї того народу. Дiї ж бо особи чи спiльноти є лише зовнiшнiм виявом їх духовностi.

Наука про народну вдачу (етнологiя) тепер лише в пелюшках, i тому мусимо звертатися також i до суспiльствознавства (соцiологiї), народознавства (етнографiї), до науки про походження народу (етногенiї) та науки пр спадковiсть (генетики), взагалi до iсторiї людської культури. Стара iсторiографiя майже не брала до уваги цих наук, не зважала на дух i душу народiв. Тим-то багато iсторичних подiй впало на вченi голови iсторикiв несподiвано. А саме iсторики мали дати полiтикам ключ до передбачення iсторичного розвитку, дiянь окремих народiв. Але саме найбiльший український iсторик М. Грушевський, ставши 1917 р. на чолi українського народу, завiв його до жахливого пекла на iм’я СРСР.

Повторюємо: 90% помилок захiдних полiтикiв спричинило цiлковите незнання душi москвина. Причин багатьох несподiваних виявiв московської полiтики вони не можуть зрозумiти, бо нiяка людська логiка не може їх пояснити навiть з точки зору добра самої ж Московщини. Та найдивнiше, що навiть українська iнтелiгенцiя не знала i не знає душi москвина, хоч вiн аж надто переконливо показував її українцям столiттями. Лише український народ кiлькасотрiчним досвiдом знав московську душу i висловив те знання сотнями приповiдок. Найглибший знавець московської душi Ф. Достоєвський свiдчить:Найбiльшою силою Московщини було те, що європейцi не знали нас, московитiв”. Московськi вождi були свiдомi цього вiд першопочаткiв своєї держави i тому мають на її кордонах заслону вiд Європи вже понад пiвтисячi рокiв. Москвини кiлька сторiч напружують усi свої здiбностi в брехнi, пiдкупах, щоб свiт не дiзнався про справжню Московщину. Найвищi досягнення в обдурюваннi чужинцiв здобула московська “демократiя” по 1917 роцi. I осягнула дуже простим, але направду генiальним способом: лише змiнила термiнологiю.

Московщина почала шахраювати полiтичним перейменуванням ще по нашiй поразцi в Переяславi 1654 р., а поширила його по нашiй катастрофi пiд Полтавою 1709 р. Тодi вона, не зважаючи на жоднi iсторичнi факти. не переймаючись нiякими пiдставами, просто проголосила себе “Росiєю”, отже спадкоємицею всього культурного та полiтичного надбання Руси. А щоб “хахол” лiпше зрозумiв, що саме така змiна означає полiтично, москвин назвав себе “великорусским”, а українця “малорусским”. I ця засада “велико-мало” стала змiстом усiх московсько-українських стосункiв вiдтодi й досi. Якщо ж хтось з українцiв пробував кпинити з тих новоспечених “великих” - мандрував до Сибiру. А коли європейськi уряди за старим звичаєм адресували листа до Московiї, до московського уряду, то москвини повертали їм назад з примiткою, що такої “не существует”, а є лише “Россия” i “российский”. Психологи запевняють, що люди сприймають найбезглуздiшу брехню за правду, якщо ту брехню вперто i довго повторювати. Так азiати-москвини стали “руськими”, а монгольська Московщина-“Россией”. Та ця крадiжка чужого iменi була лише дитячою забавкою порiвняно з назовницькими загарбаннями московської “демократії” по 1917 роцi.

Можна без перебiльшення вважати назву “советский” найгенiальнiшим винаходом москвинiв. Цеж не стара, зненавиджена, загарбницька московська iмперiя вiдродилася 1917 року, а виник цiлком новий “союз советских республик”. Колишнiми колонiями московської iмперiї правлять не присланi з Петербурга губернатори, а “советские” (мовляв, робiтничо-селянськi) уряди нацiональних республiк, що їх обирає мiсцева люднiсть бiльшiстю 99% голосiв. Отже грабує, ув’язнює, мордує, виганяє з рiдної землi не московська iмперська влада , а мiсцева, “советская”. Щоправда, в тiй мiсцевiй “советской” владi є забагато “старших братiв”, але ж їхнiй обов’язок - навчити розуму молодших, не розумних. Зрештою i найвища влада СРСР є в руках не лише ленiних, єжових, молотових, а також i скрипникiв, тимошенкiв, криленкiв, дзержинських, косіорiв, мiкоянiв, сталiнiв, берiй, троцьких, кагановичiв i т. п. Отже всi бачать: найвища влада СРСР не московська, а iнтернацiональна. I це вона, III Iнтернацiонал, загарбала Україну, Грузiю, Туркестан, Естонiю, Латвiю, Литву, Польшу, Румунiю, Болгарiю, Мадярщину, Чехiю, Словаччину, а Московщина не загарбувала жодної країни. Щобiльше, iнтернацiональна “советская” влада, мовляв, гнобить також i Московщину i все московське. Так Московщина личиною “советский” не лише замаскувала своє iсторичне загарбництво (iмперiалiзм) та осадництво (колонiалiзм), а й переклала з московського народу на “советскую” власть ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ за всi диявольськi злочини в СРСР i в свiтi. I москвини в СРСР та на емiграцiї вже планують, щоб немосквини СРСР нищили на своїх землях не московську владу, а комунiстiв та “советскую” владу, коли прийде Великий День Порахунку на Сходi Європи.

В Україні є сотні тисяч питомих москвинів, що вивчили українську мову. Рятуючись від стихійного вибуху ненависті до всього московського, вони хутко обернуться на щирих українських патріотів, навіть у націоналістів. А за революційного безладу горлодери (демагоги) дуже легко дістаються на провідні пости. Так посядуть “зукраїнізовані” москвини самостійної України всі вищчі посади. І подбають, щоб під приводом приналежності до НКВД загинуло у революційному безладі якомога більше справжніх українських патріотів. І це не теоретичне припущення. У війні 1939-45 рр. москвини це робили масово. Тоді німці приймали на службу багато московських утiкачiв, бо тi знали нiмецьку i московську мови та поборювали (у денiкiнськiй армiї) “советскую” владу. Цi москвини вигубили (нiмецькими руками) сотнi тисяч українцiв в окупованiй Українi пiд звинувачення у комунiзмi. I водночас тi “антикомунiсти” врятували десятки тисяч москвинiв - комунiстiв i навiть енкаведистiв вiд нiмецької шибеницi. Ось як далеко заводить московська личина “советский” i взагалi московске переназовництво. Завдання цiєї розвiдки зривати московськi личини. Ми називатемемо речi своїми iменами. Покажемо, що т. зв.”советская” влада є не що iнше, як стара, традицiйна, icторична, загарбницька МОСКОВСЬКА влада, глибоко шовiнicтично- нацiоналiстична. Покажемо, що т. зв. КПРС є не що iнше як стара, з XVI сторiччя московська нацiональна “опричнина”. Що т. зв. “республiки” СРСР є не що iнше, як старi з - перед 1917 р. московськi осади (колонiї) з московськими губернаторами. Коротко кажучи, покажемо, що т. зв. СРСР є не що iнше, як найцинiчнiше в iсторiї лицемiрство пiд машкарою найбрехливiшої термiнологiї. Покажемо москвина правдивого, iсторичного москвина.

Icпанський соцiолог Х. Ортега-i-Гасет пише: “Я чекаю на книжку, яка перекладе московський “большевiзм” на мову московської iсторiї”. Хоч i не вичерпанi, проте такi спроби вже є. Та немає й дотепер справжньої iсторiї справжньої Московщини, себто такої, яка подає не лише перебiг iсторичних подiй, а й тi незримi духовнi сили, що їх спричинювали. Навiть жертви московського загарбництва українцi та поляки не подали нам такої iсторiї Московщини. Кiлька маленьких книжечок2 тонуть у морi томiв, написаних москволюбами, найманими Москвощиною чужинцями, або невiгласами - з московських таки джерел. Доки не матимемо справжньої iсторiї справжньої Московщини, доки не знищимо московськi МIФИ, не зiрвемо облуднi личини - доти Московщина перемагатиме навiть сильнiшi за себе держави й народи.

Обов’язок дати таку iсторiю Московщини випадає насамперед на українських науковцiв-емiгрантiв. Вони ще недооцiнюють величезної полiтичної ваги того iсторичного факту, що московську iмперiю разом з теперiшнiм СРСР створили i розбудували не москвини, але захiдний свiт (тобто й Україна). Українськi науковцi дотепер не дали глибокого всебiчного аналiзу ДУХОВНОСТI москвина i московського народу (є лише окремi, не пов’язанi в одну цiлiсть i неповнi спроби), а вiдтак i полiтичного синтезу. А вони ж знають, що Україна заплатила в 1917 роцi за брак таких дослiджень неймовiрно жахливу цiну, що називається СРСР. Матерiалу до подiбних наукових праць московини самi накопичили цiлi гори. В розвiдцi ми наведимо лише невеличку частку з тих матерiалiв. Повторюємо: час остаточно зрозумiти духовнiсть московського народу (нацiї), iнакше в новому “1917 роцi” заплатимо новим СРСР, на сучасний колiр перемальованим.

Духовнiсть: вдачу, психiку, культуру, свiтогляд московського народу можна визначити термiном “Московiзм”, А точнiше - “Московство”. Щоб дослiдити, вивчити московство, потрiбна багаторiчна праця багатьох науковцiв - фахiвцiв з усiх галузей знань. Треба мати доступ до московських архiвiв та великих книгозбiрень. Проте i поза СРСР можна знайти чимало матерiалiв про московство для великої наукової працi. Такої ще не маємо, а життя вимага, бо вже п’ять хвилин до 12-ої. Тим-то i ця наша публiцистична розвiдка - лiпше, як нiчого, бо зверне увагу наших молодих науковцiв на вирiшальну наукову тему: московство. Вирiшальну, бо НЕ ПIЗНАВШИ МОСКОВСТВА, НЕ ПЕРЕМОЖЕМО МОСКОВЩИНУ.


І. ПОХОДЖЕННЯ МОСКВИНА.

В жилах московського народу

тече щонайменше 80% азiйської кровi.
  1   2   3

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

Т ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89 iconСредние таблицы ббк. Ббк. Рабочие таблицы для массовых библиотек....
Риторическая критика, риторические жанры, ораторская речь (ораторика), история ораторского искусства, риторика рекламы

Т ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89 iconИностранный язык (рос ст, ин ст.)

Т ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89 iconВ. И. Матвиенко I. Открытие триста тридцать первого заседания Совета...
Открытие триста тридцать первого заседания Совета Федерации Федерального Собрания Рос-сийской Федерации. (Звучит Государственный...

Т ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89 icon2011 ббк 91 н 294
Редакционная коллегия: Т. Б. Мильруд (гл ред.), С. Д. Дробышевская (составитель)

Т ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89 iconГосударство и страхование
Ирина Ведмедь. Влияние макроэкономических факторов на развитие страхового рынка в Рос­сии

Т ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89 iconИздательство с. Петербургского университета
Научный редактор канд филос наук А. Н. Муравьев (Рос гос пед ун-т им. А. И. Герцена)

Т ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89 icon1991 ббк 84 Г62
М. Н. Ваксмахер, Е. В. Витковский, М. Л. Гаспаров, А. Н. Горбунов, Б. В. Дубин,, А. М. Зверев, И. Ю. Подгаецкая, Е. М. Солонович,...

Т ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89 iconУчебное пособие Уфа 2012 удк 1 ббк 87
Рецензенты: д филос н., проф. А. Ф. Кудряшев (Башкирский государственный университет)

Т ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89 iconБбк удк
...

Т ема: Московство. Ббк 63. 3(4 Рос) ш 89 iconКриминология
П 42 Криминология: Учеб пособие / Юж. Рос гос техн ун-т. – Новочеркасск: юргту, 2011. – 159 с






При копировании материала укажите ссылку © 2015
контакты
h.120-bal.ru
..На главнуюПоиск