2. Прогнозування балансів паливно-енергетичних ресурсів 16






Название2. Прогнозування балансів паливно-енергетичних ресурсів 16
страница14/29
Дата публикации18.06.2015
Размер3.15 Mb.
ТипДокументы
h.120-bal.ru > Документы > Документы
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   29

Прогноз розвитку вітрогенерації

Україна має істотний потенціал розвитку вітроенергетики. Найбільш перспективними для її розвитку є південні та південно-східні регіони країни, де середня швидкість вітру перевищує 5 м/с. Проте цей потенціал нині не використовується. Україна істотно відстає від світових тенденцій. В 2009 р. в Україні діяли 12 державних вітряних електростанцій (ВЕС) із сумарною встановленою потужністю 94 МВт, що становить лише 0,2% від загального обсягу генеруючих потужностей в Україні. Устаткування ВЕС не відповідає сучасним нормам ефективності, оскільки більша його частина вироблена з використанням технологій 80-х років. Ще одна причина такого низького рівня встановлених потужностей полягає в тому, що до 2009 р., коли було введено «зелений тариф», були відсутні стимули для потенційних інвесторів.

Потенціал для розвитку вітрогенерації в Україні, який, за різними оцінками, може досягати 10-15 ГВт. Однак для будівництва такої кількості вітряних станцій необхідні значні інвестиції – понад 200 млрд. грн., які не можуть бути залучені в нинішній ситуації. На основі досвіду більшості європейських країн з впровадження ВЕС, цільовий рівень встановленої потужності ВЕС в Україні до 2030 р. складе 3–4 ГВт, вироблення – 7-9 ТВт•год. Істотніше зростання цих показників за аналогічний період демонстрували тільки ті країни, де стратегічним пріоритетом розвитку енергетики був активний розвиток ВДЕ і рівень субсидування галузі був надзвичайно високим. Забезпечити аналогічні обсяги державних субсидій в Україні у найближчій перспективі не видається можливим, тому необхідно впроваджувати ефективні та сталі механізми, які б стимулювали інвестування у розвиток вітроенергетики в Україні.

Прогноз розвитку сонячної генерації

Енергія сонячного випромінювання, яка надходить щорічно на територію України, становить близько 1,2 МВт•год/кв. м, причому тільки менше 1% цієї енергії належить до ресурсів, які економічно доцільно використовувати. Відповідно до досліджень, можливий економічний потенціал розвитку сонячної генерації в Україні становить близько 4 ГВт. Беручи до уваги досвід з впровадження СЕС європейських країн зі схожим рівнем сонячного випромінювання, а також з огляду на зниження собівартості будівництва сонячних електростанцій (СЕС) внаслідок розвитку технологій, цільовий рівень встановленої потужності СЕС в Україні до 2030 р. зможе складати 1,5–2,5 ГВт, а рівень їх вироблення – до 2–3,3 ТВт•год на рік за значного падіння вартості будівництва даного виду генерації.

Прогноз розвитку малих ГЕС

Природний потенціал розвитку малих ГЕС в Україні нині не реалізовано. Поточна потужність малих гідроелектростанцій становить близько 90 МВт. Через незначну питому вагу в загальному енергобалансі (0,2%) мала гідроенергетика нині не може істотно впливати на структуру енергозабезпечення країни. Проте Україна має значний потенціал використання ресурсів малих рік, головним чином у західних регіонах. За різними оцінками, економічно доцільний потенціал малих ГЕС в Україні становить до 4 ГВт. Нині вартість будівництва малих ГЕС значно перевищує аналогічний показник для традиційних видів генерації, і за відсутності якісних змін у технологіях будівництва потенціал зниження собівартості буде залишатися вкрай незначним. Враховуючи на це, до 2030 р. потужність малих ГЕС зможе досягнути 0,4-0,8 ГВт, а обсяг виробництва електроенергії складе до 1,8-3,5 ТВт•год.

Прогноз розвитку біоенергетики

Україна має значний потенціал розвитку біоенергетики. Це обумовлено особливостями клімату, потенціалом аграрного сектору і наявністю робочої сили. Для широкого комерційного використання найближчими роками доцільно використовувати технології спалювання біомаси в котлах і технології збору й утилізації біогазу на полігонах твердих побутових відходів, так як ці технології поки що найкраще розроблені. Найбільший енергетичний потенціал в Україні мають такі види біомаси як сільськогосподарські культури, дрова та відходи деревини, торф, рідкі види палива з біомаси, тверді побутові відходи, біогаз. За різними оцінками, потенційна встановлена потужність у сегменті біоенергетики може становити 10-15 ГВт тепла і 1-1,5 ГВт електроенергії.

Реалізація наявного потенціалу ускладнюється нерозвиненістю інфраструктури та сировинної бази, необхідних для забезпечення безперебійних поставок сировини, низьким рівнем розвитку галузей-постачальників устаткування, а також малим обсягом генерації кожного окремого об'єкта. Внаслідок зазначених причин динаміка вироблення біоенергетики відставатиме від генерації на базі інших ВДЕ, однак може стати важливою складовою у балансі виробництва теплової енергії. При цьому необхідно розглянути можливість розповсюдження «зеленого тарифу» на біоенергетику.

  1. Стратегія розвитку атомної генерації

  1. Поточний стан та розвиток атомної генерацій

Станом на кінець 2010 р. на чотирьох діючих АЕС (Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Южно-Українська АЕС) експлуатувалися 15 ядерних енергоблоків загальною потужністю 13,835 ГВт. На протязі останніх 5 років частка АЕС складала 47-48% від загального обсягу виробництва електроенергії в Україні, середній коефіцієнт використання встановленої потужності енергоблоків АЕС за результатами 2010 року становив 73,6%.

У 2010 р. строки експлуатації енергоблоків №1,2 Рівненської АЕС загальною потужністю 0,835 ГВт були подовжені на 20 років понад 30-річний термін, передбачений вихідним проектом. У період 2012-2019 рр. спливають проектні терміни експлуатації 10 енергоблоків загальною потужністю 10 ГВт, у 2025 р. – ще одного енергоблоку потужністю 1 ГВт.

  1. Напрями розвитку атомної енергетики України

Протягом періоду до 2030 року планується збереження частки генерації електроенергії АЕС на досягнутому рівні – близько половини загального обсягу вітчизняного виробництва. Розмір частки ядерної енергетики в загальному балансі електроенергії підлягає перегляду в залежності від макроекономічних показників економіки України, кон’юнктури світових ринків енергетичних ресурсів та ступеню розвитку та впровадження прогресивних технологічних рішень в енергетиці.

Розвиток атомної генерації в період до 2030 р. передбачає:

  • Підвищення безпеки діючих АЕС;

  • Підвищення надійності та ефективності експлуатації діючих АЕС;

  • Продовження експлуатації АЕС в понадпроектний термін;

  • Спорудження та введення в експлуатацію у період до 2030 р. нових ядерних енергоблоків мінімальною сукупною потужністю (може бути збільшена в залежності від проекту):

    • 2 ГВт за песимістичним сценарієм;

    • 5 ГВт за базовим сценарієм;

    • 7 ГВт за оптимістичним сценарієм;

в тому числі:

    • створення Кадастру майданчиків та прийняття рішень щодо будівництва енергоблоків нових АЕС та енергоблоків, що заміщують потужності діючих АЕС, а також:

    • будівництво енергоблоків №3, 4 Хмельницької АЕС;

    • будівництво енергоблоків на нових майданчиках;

    • початок спорудження нових ядерних енергоблоків на заміну блоків, які будуть виведені з експлуатації після 2030 р.;

    • виконання робіт з підготовки енергоблоків до зняття з експлуатації після завершення додаткового періоду їх експлуатації.

Крім того, безумовними складовими розвитку ядерної енергетики є удосконалення інфраструктури підтримки та забезпечення розвитку атомної генерації.

4.2.1. Підвищення ядерної, радіаційної та екологічної безпеки експлуатації

Починаючи з 80х років на діючих АЕС України реалізовувався ряд програм з підвищення рівня їх експлуатаційної безпеки. Згідно висновків міжнародних експертів, на сьогодні він відповідає світовому рівню безпеки АЕС того ж покоління. Однак потенціал подальшого підвищення рівня безпеки на вітчизняних АЕС не вичерпано. Подальша діяльність за цим напрямком у період до 2017 року буде здійснюватись у рамках Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки АЕС України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2011 року №1270, та додатковими заходами що рекомендовані за висновками Національного звіту України щодо результатів проведення «стрес-тестів» для АЕС України. Комплекс заходів визначений виходячи з необхідності:

  • Забезпечення повної відповідності вимогам та положенням національної законодавства нормативно-правової бази;

  • Дотримання вимог національних органів регулювання безпеки;

  • Урахування рекомендацій міжнародних експертних організацій для досягнення відповідності міжнародним стандартам безпеки;

  • Впровадження заходів, рекомендованих Звітами з аналізу безпеки;

  • Урахування власного та міжнародного досвіду експлуатації.

Прийнятність рівня екологічної безпеки об’єктів ядерної енергетики та його відповідність вимогам законодавства і найкращій міжнародній практиці доведена як результатами оцінок впливів на навколишнє середовище, виконаних до спорудження нових об’єктів (енергоблоки №4 Рівненської АЕС та №2,3,4 Хмельницької АЕС, централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, заводу з виробництва ядерного палива), так і результатами моніторингу екологічного стану навколишнього середовища в зонах спостереження АЕС. Реальні величини викидів та скидів радіоактивних речовин діючих АЕС призводять до додаткової дози опромінення населення, що не перевищує 10% від припустимої для АЕС квоти або 0,8% від ліміту дози для населення.

Обсяг фінансування на заходи з підвищення безпеки експлуатації та екологічної безпеки АЕС на період до 2030 року складає близько 25 млрд. грн., в т.ч. 15 млрд. грн. на реалізацію Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки діючих АЕС України та 10 млрд. грн. на інші заходи підвищення безпеки, що потребуватимуть виконання у відповідності до національної нормативно-правової бази.

4.2.2. Підвищення надійності та ефективності експлуатації діючих АЕС

Підвищення надійності та ефективності експлуатації АЕС заплановано, зокрема, шляхом заміни певного застарілого обладнання, реалізації відповідних заходів для скорочення тривалості ремонтів, збільшення міжремонтних інтервалів, переходу на роботу з підвищеною потужністю, зниження втрат при виробництві електроенергії на АЕС.

Передбачається, що до 2030 року середньорічний КВВП енергоблоків діючих АЕС підвищиться до 78-80%, середньорічний КВВП нових енергоблоків буде на рівні 82-85%.

Витрати, пов’язані з підвищенням надійності та ефективності експлуатації АЕС, на період до 2030 року оцінюються, виходячи з показника 1 млрд. грн. на 1 ГВт встановленої потужності, та складають близько 15 млрд. грн.

4.2.3. Продовження експлуатації АЕС в понадпроектний термін

В період до 2030 року має бути забезпечено виконання заходів та прийняття рішень щодо подовження експлуатації 11 діючих енергоблоків загальною потужністю 11 ГВт на 20 років понад терміни, передбачені вихідними проектами. Враховуючи досвід подовження експлуатації енергоблоків №1, №2 Рівненської АЕС та закордонний досвід, передбачається виконання заходів з заміни застарілого обладнання, переоцінки безпеки та інших заходів, що дозволять прийняти рішення щодо подовження терміну експлуатації вказаних енергоблоків на 20 років з забезпеченням підтвердження дотримання всіх параметрів безпеки через 10 років після прийняття відповідного рішення.

Фінансування заходів з подовження експлуатації енергоблоків діючих АЕС, виходячи з показника 2,4 тис. грн. на 1 кВт встановленої потужності, потребуватиме близько 26 млрд. грн.

4.2.4. Будівництво нових енергоблоків АЕС

Будівництво енергоблоків №3,4 Хмельницької АЕС

Рішення щодо будівництва енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС на законодавчому рівні планується прийняти до кінця 2012 року. Будівництво енергоблоків №3, 4 Хмельницької АЕС планується на базі реакторної установки типу ВВЕР-1000. Блок №3 планується до введення в експлуатацію в 2018 році, блок №4 – в 2020 році.

Будівництво енергоблоків на нових майданчиках

Заплановано створення та затвердження Кадастру майданчиків для будівництва енергоблоків нових АЕС та енергоблоків, що заміщують потужності діючих АЕС.

Ядерні енергоблоки на нових майданчиках планується ввести в експлуатацію у період 2025–2030 рр., причому терміни спорудження можуть бути прискорені в разі значного підвищення попиту на електроенергію порівняно з прогнозованим. Принципові рішення відносно потужності та типів нових енергоблоків буде прийматися на підставі:

  • Додаткової оцінки стану національної енергосистеми;

  • Порівняння техніко-економічних показників різних проектів з урахуванням вимог з рівня безпеки та ефективності;

  • Оцінки світового досвіду спорудження та експлуатації аналогів;

  • Оцінки можливого рівня залучення вітчизняних промислових потужностей до виробництва обладнання та устаткування для нових енергоблоків.

Будівництво енергоблоків на заміну тих, що виводяться з екплуатації

У 2017 р. мають розпочатись передпроектні роботи із спорудження енергоблоків, що заміщатимуть енергоблоки діючих АЕС, які виводяться з експлуатації після 2030 року.

Обсяги та джерела фінансування будівництва нових енергоблоків

Рішення щодо джерел фінансування будівництва нових енергоблоків має прийматися з урахуванням:

  • Обов’язкового включення фінансових витрат, пов’язаних з будівництвом, в рахунок інвестиційної складової в тарифі на електроенергію, що виробляється АЕС;

  • Надання державних гарантій при залученні кредитних ресурсів, з довгостроковим терміном окупності інвестицій, необхідних для будівництва нових енергоблоків.

Орієнтовний обсяг необхідних інвестицій для будівництва енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС становить 42 млрд. грн.

Орієнтовний обсяг необхідних інвестицій для будівництва інших енергоблоків розраховується, виходячи з показника 32 тис. грн. на 1 кВт встановленої потужності.

Попередньо оцінений обсяг необхідних інвестицій на спорудження нових енергоблоків в період до 2030 р., враховуючи витрати на початок спорудження заміщуючих потужностей в сумі 127 млрд. грн., за базовим сценарієм становить до 265 млрд. грн .

4.2.5. Підготовка до зняття з експлуатації діючих енергоблоків

Для виконання робіт з підготовки та подальшого зняття з експлуатації енергоблоків після завершення додаткового періоду їх експлуатації забезпечується своєчасне наповнення Фінансового резерву для зняття з експлуатації ядерних установок. Має бути впроваджений механізм збереження цих коштів, який компенсуватиме інфляційний процес.

Виходячи з чинної методики розрахунку, в період до 2030 р. до цього резерву має бути відраховано понад 18 млрд. грн.

  1. Розвиток інфраструктури підтримки експлуатації

Плановане у період до 2030 р. удосконалення інфраструктури підтримки та забезпечення розвитку атомної генерації охоплює:

  • Забезпечення АЕС паливом власного виробництва (в т.ч. розвиток уранового та цирконієвого виробництва);

  • Розвиток національної системи поводження з відпрацьованим ядерним паливом, радіоактивними відходами АЕС та заводу з виробництва ядерного палива;

  • Удосконалення нормативно-правового забезпечення;

  • Подальший розвиток національної системи регулювання ядерної та радіаційної безпеки;

  • Розвиток системи науково-технічної та проектно-конструкторської підтримки;

  • Розвиток промислового виробництва для завдань ядерної енергетики;

  • Розвиток системи підготовки кадрів;

  • Удосконалення процедур та практики інформування та зворотного зв’язку з громадськістю.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   29






При копировании материала укажите ссылку © 2015
контакты
h.120-bal.ru
..На главнуюПоиск