Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки






Скачать 433.19 Kb.
НазваниеПроект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки
страница1/3
Дата публикации01.07.2015
Размер433.19 Kb.
ТипДокументы
h.120-bal.ru > Документы > Документы
  1   2   3
Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні

на 2012-2021 роки
перехід на розділ «Інформатизація освіти»
Вступ
Національна стратегія визначає основні напрями, пріоритети, завдання і механізми реалізації державної політики в галузі освіти, кадрову і соціальну політику і складає основу для внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, управління і фінансування, структури і змісту системи освіти.

Її розробка зумовлена необхідністю кардинальних змін, спрямованих на підвищення якості і конкурентоспроможності освіти, вирішення стратегічних завдань, що стоять перед національною системою освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, інтеграцію її в європейський і світовий освітній простір.

Освіта є пріоритетним напрямом державної політики України. Держава виходить з того, що освіта – це стратегічний ресурс соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення міжнародного авторитету й іміджу нашої держави, створення умов для самореалізації кожної особистості.

Національна стратегія визначає основні напрями і шляхи реалізації ідей і положень Національної доктрини розвитку освіти, здійснення реформування освіти упродовж найближчих 10 років у нових соціально-економічних умовах.
І. Мета і пріоритетні напрями Національної стратегії розвитку освіти


    1. Мета Національної стратегії розвитку освіти


Метою Національної стратегії розвитку освіти на наступне десятиріччя є:

  • підвищення рівня і доступності якісної освіти для громадян України відповідно до вимог інноваційного розвитку економіки, сучасних потреб суспільства і кожного громадянина;

  • забезпечення гармонійного розвитку людини як найвищої цінності суспільства.


1.2. Стратегічні напрями розвитку освіти


  • оновлення законодавчo-нормативної бази системи освіти;

  • оптимізація структури системи освіти;

  • модернізація змісту освіти на засадах компетентнісного підходу, переорієнтації на цілі сталого розвитку;




  • забезпечення умов для збереження здоров’я дітей і молоді;

  • підвищення якості освіти на інноваційній основі;

  • створення системи національного виховання, розвитку та соціалізації дітей і молоді;

  • забезпечення доступності та безперервності освіти;

  • інформатизація освіти;

  • розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті;

  • удосконалення бібліотечно-інформаційного забезпечення педагогічної науки, освіти і практики України;

  • створення національної системи моніторингу якості освіти;

  • підвищення соціального статусу педагогів;

  • створення сучасної матеріально-технічної бази системи освіти;

  • інтегрування національної системи освіти у європейський і світовий освітній простір.


ІІ. Сучасний стан розвитку освіти
2.1. Аналіз сучасного стану національної системи освіти
В Україні створено законодавче поле для функціонування освітньої галузі, усіх її рівнів: закони по галузях освіти, нормативно-правові акти щодо забезпечення життєдіяльності навчальних закладів різних типів і форм власності, організації різних форм освіти.

В останні роки внесені важливі зміни до чинного законодавства стосовно дошкільної і загальної середньої освіти, законодавчо визначено 11-річну структуру середньої загальноосвітньої школи, запроваджено обов’язковість дошкільної освіти для усіх дітей 5-річного віку, затверджено Положення про освітній округ, нову редакцію Положення про загальноосвітній навчальний заклад, Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, Положення про екстернатну форму навчання, ухвалено Концепцію загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту, розроблено нову редакцію Концепції профільного навчання, Концепцію літературної освіти та інші.

З метою прискорення процесу реформування освітньої галузі на виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» на урядовому рівні прийнято низку надзвичайно важливих для освіти державних цільових програм: розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року; розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року; підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року; розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки; впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків»; Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на 2012-2020 роки.

Продовжується робота щодо реалізації державних програм, спрямованих на: інформатизацію та комп’ютеризацію загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, упровадження інформаційних та комунікаційних технологій в освіті і науці; забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін; державних цільових програм роботи з обдарованою молоддю, «Шкільний автобус» тощо.
За десять років, що минуло від попереднього з’їзду, здійснені серйозні кроки щодо реалізації ідей і положень Національної доктрини розвитку освіти, реформування її згідно з потребами громадян і держави, підвищення її якості, доступності та конкурентоспроможності.

За цей час запроваджені державні освітні стандарти, модернізовано зміст і організацію усіх ланок освіти, створено національні підручники, запроваджено профільне навчання у старшій школі, зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Понад 95% загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступеню забезпечено сучасними навчальними комп’ютерними комплексами, 85% шкіл та 98% ПТУ підключено до мережі Інтернет, започатковано організацію інклюзивного навчання дітей з особливими потребами, у вищій освіті впроваджуються принципи Болонського процесу, кредитно-модульна система навчання.

В Україні створено систему безперервної мовної освіти, що забезпечує обов'язкове оволодіння громадянами України державною мовою, можливість опановувати рідну мову національної меншини та іноземні мови.

Освіта сприяє розвитку високої мовної культури громадян, вихованню поваги до державної мови та мов національних меншин України, толерантності у ставленні до носіїв різних мов і культур.

У непростих демографічних та соціально-економічних умовах здійснюється модернізація мережі навчальних закладів різних типів, реорганізація і кооперація їх з метою більш ефективного використання матеріально-технічних, кадрових, фінансових та управлінських ресурсів для забезпечення доступності та якості освіти.

Ускладнення демографічної ситуації, зменшення учнівських контингентів змусило скоротити за 10 останніх років майже 1 тис. шкіл. З метою доступності якісної освіти до кожної дитини ведеться пошук альтернативних моделей організації освіти, зокрема створення у сільських районах освітніх округів, яких нині функціонує майже 1,5 тис.

В останні роки призупинено процес необґрунтованого закриття дошкільних навчальних закладів, відновлено діяльність щодо формування їх мережі відповідно до потреб населення.

Також у цей період відбулися значні позитивні зрушення у бібліотечно-інформаційному забезпеченні педагогічної науки і освіти. У цьому вагому роль відіграло заснування Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського та створення мережі освітянських бібліотек МОНмолодьспорту України та НАПН України. Зокрема, здобутками є те, що вперше в Україні: формується повноцінний галузевий інформаційний ресурс на різних носіях інформації; створено веб-портали та сайти у провідних бібліотеках мережі, надається через них доступ до інформаційних ресурсів віддаленим користувачам; формуються електронні ресурси, зокрема електронні каталоги і повнотекстові бази, електронні бібліотеки.

Визнанням позитивних якісних змін у забезпеченні розвитку національної освіти став Форум міністрів освіти європейських країн «Школа ХХІ століття: Київські ініціативи», на якому проголошено сім напрямів євроінтеграції середньої освіти і проекти практичних дій по кожному з них («Дошкільна освіта»; «Спільна історія без розділових ліній»; «Толерантність»; «Через мову до взаєморозуміння»; «ІКТ - освіта без кордонів»; «Від шкіл-партнерів до партнерів-країн»; «Новій освіті Європи - новий європейський учитель»).

Водночас глибина освітніх реформ, якість і ефективність роботи навчальних закладів і установ системи національної освіти не можуть у повній мірі задовольнити сучасні потреби особистості і суспільства.

Нинішній рівень освіти в Україні не дозволяє їй у повній мірі виконувати функцію ключового ресурсу соціально-економічного розвитку країни і підвищення добробуту громадян. Залишається низькою престижність освіти і науки у суспільстві.

Задекларовані у попередні 10-річчя стратегічні завдання щодо забезпечення рівного доступу дітей і молоді до освіти, забезпечення її сталого розвитку і нової якості, демократизації управління не набули повної реалізації.

Зміст і організація національної освіти недостатньо переорієнтовані на особистість дитини, на формування у дітей і молоді життєво важливих компетентностей, активної їх соціалізації.

Викликає тривогу низький рівень здоров’я, морального, культурного і духовного розвитку молоді.

Залишається критичним стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення системи освіти, низьким рівень оплати праці працівників освіти і науки.

Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем, реального забезпечення рівного доступу всіх її громадян до якісної освіти, модернізації змісту освіти і організації її адекватно світовим тенденціям і вимогам ринку праці, забезпечення безперервності освіти та навчання протягом усього життя, розвиток державно-громадської моделі управління.

З огляду на визначені пріоритети найважливішим для держави є виховання людини інноваційного типу мислення та культури, проектування акмеологічного освітнього простору з урахуванням інноваційного розвитку освіти, запитів особистості, потреб суспільства і держави. Якісна освіта є необхідною умовою забезпечення сталого розвитку суспільства, консолідації усіх його інституцій, гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості.

Сучасний ринок праці вимагає від випускника не лише глибоких теоретичних знань, а здатності самостійно їх застосовувати в нестандартних, постійно змінюваних життєвих ситуаціях, перехід від суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян.

2.2. Основні проблеми, виклики та ризики

Розбудова національної системи освіти в умовах становлення України як самостійної незалежної держави з урахуванням кардинальних змін в усіх сферах суспільного життя, історичних викликів ХХІ століття вимагає критичного осмислення досягнутого і зосередження зусиль та ресурсів на вирішенні найбільш гострих проблем, які стримують розвиток освітньої галузі, не дають можливості забезпечити нову якість освіти, адекватну нинішній історичній епосі. Серед цих проблем:

  • недостатня відповідність освітніх послуг вимогам суспільства, запитам особистості, потребам ринку праці;

  • обмеженість доступу до якісної освіти окремих категорій дитячого населення (сільські діти, особи з особливими освітніми потребами, обдарована учнівська молодь);

  • відсутність цілісної системи виховання, фізичного, морального і духовного забезпечення розвитку та соціалізації дітей і молоді;

  • падіння суспільної моралі, бездуховність, низька культура поведінки значної частини учнівської та студентської молоді;

  • недосконалість змісту освіти: державних освітніх стандартів, навчальних планів, програм та підручників;

  • недостатня зорієнтованість структури і змісту професійно-технічної та вищої освіти на потреби ринку праці, сучасні економічні виклики;

  • не задовольняє потреб населення мережа дошкільних навчальних закладів;

  • не відпрацьована ефективна система національного моніторингу та оцінювання якості освіти;

  • повільно здійснюється гуманізація та інформатизація системи освіти, впровадження у навчально-виховний процес інноваційних та інформаційно-комунікаційних технологій;

  • недостатній рівень соціального захисту учасників навчально-виховного процесу, відсутність цілісної системи соціально-економічних стимулів у педагогічних і науково-педагогічних працівників;

  • низький рівень фінансово-економічного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчальних закладів;

  • жорстка централізація управління призводить до надмірної бюрократизації системи освіти, переобтяженням закладів і установ освіти звітністю, численними перевірками тощо;

  • в системі освіти не подолані факти корупції, неефективного використання фінансових і матеріальних ресурсів, розбазарювання приміщень навчальних закладів;

  • не забезпечено належний рівень психолого-педагогічного та науково-методичного супроводу навчально-виховного процесу;

  • відсутність систем мотивацій, стимулювання інноваційної діяльності в системі освіті та нівелювання ризиків негативних наслідків зазначеної діяльності;

  • недосконалість системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних та управлінських кадрів;

  • неефективність управління системою та закладами освіти, недостатній розвиток дитячого самоврядування, залучення громадських інституцій, роботодавців та інших користувачів освітніх послуг.


Труднощі перебудовчого періоду, процеси певної соціально-економічної нестабільності, екологічні проблеми спричиняють певні ризики, які можуть ускладнити реалізацію цілей і завдань Національної стратегії розвитку освіти. Серед них:

  • нестабільність економіки, обмеженість ресурсів для забезпечення системної реалізації усіх завдань і заходів, передбачених стратегією;

  • негативний вплив ускладненої демографічної ситуації;

  • не сприйняття частиною суспільства запропонованих реформ;

  • не готовність певної частини освітян до інноваційної діяльності;

  • недостатня підготовленість органів управління освітою до комплексного вирішення нових завдань, до координації діяльності усіх служб і інституцій.

2.3. Основні завдання Національної стратегії розвитку освіти
Модернізація і розвиток освіти та науки повинні набути випереджального неперервного характеру, гнучко реагувати на всі процеси, що відбуваються у світі і в Україні. Підвищення якісного рівня освіти має бути спрямоване на забезпечення економічного зростання країни та вирішення соціальних проблем суспільства.

Зусилля органів управління освітою усіх рівнів, науково-методичних служб за підтримки усього суспільства та держави мають бути зосереджені на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку освіти, подолання наявних проблем, вирішення перспективних завдань:


  • розробка нової та удосконалення чинної законодавчої та нормативно-правової бази;

  • оновлення змісту освіти на основі компетентнісного підходу та особистісної орієнтації, урахування світового досвіду та принципів сталого розвитку;

  • забезпечення пріоритетного розвитку та функціонування української мови як державної, створення умов для вивчення іноземних мов, задоволення мовно-освітніх потреб національних меншин;

  • створення ефективної системи національного виховання, забезпечення фізичного, морального, культурного і духовного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовка молоді до трудової діяльності;

  • створення умов для науково-теоретичного забезпечення реформування освіти та впровадження наукових результатів в освітню практику;

  • забезпечення психологічного супроводу розв’язання педагогічних і методичних проблем;

  • забезпечення системного підвищення якості освіти на інноваційній основі;

  • посилення мовної, інформаційної, екологічної, економічної, правової підготовки учнів та студентів;

  • створення здоров’язберігаючого освітнього середовища;

  • удосконалення системи науково-інформаційного забезпечення освіти;

  • забезпечення економічних і соціальних гарантій педагогічним і науково-педагогічним, бібліотечним працівникам, підвищення їх соціального статусу, створення умов для їх професійного вдосконалення та творчості;

  • забезпечення ефективного медичного обслуговування учасників навчально-виховного процессу;

  • створення сучасної матеріально-технічної бази для системи освіти, забезпечення умов для розвитку індустрії сучасних засобів навчання (навчально-методичних, електронних, технічних, інформаційно-комунікаційних тощо);

  • розвиток системи державно-громадського управління освітою, забезпечення об’єктивного оцінювання якості освітніх послуг;

  • розробка ефективних механізмів фінансово-економічного забезпечення освіти, належної оплати праці педагогічних працівників.



Для здійснення стабільного розвитку і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити:
а) у дошкільній освіті:
- відновлення роботи закритих у попередні роки дитячих дошкільних закладів, розширення їх мережі до повного задоволення потреб населення;

- стовідсоткове охоплення дошкільною освітою усіх дітей, які досягли 5-річного віку;

- створення оптимальних організаційно-педагогічних, санітарно-гігієнічних навчально-методичних і матеріально-технічних умов для функціонування дитячих дошкільних закладів;

  • розширення мережі навчально-виховних комплексів типу «дитсад-школа», відкриття груп та дошкільних закладів недержавної форми власності, формування дошкільних груп для надання освітніх послуг за скороченим режимом занять;


- оновлення змісту, форм і методів навчання, виховання і розвитку дітей дошкільного віку відповідно до вимог Базового компоненту дошкільної освіти (державний стандарт) та програм розвитку дитини «Я у світі», «Впевнений старт».

б) у загальній середній освіті:
- обов’язкове здобуття усіма дітьми і молоддю шкільного віку повної загальної середньої освіти в обсягах, визначених Державним стандартом загальної середньої освіти;
- здійснення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням демографічних, економічних, соціальних перспектив розвитку регіонів, запитів громадян та потреб суспільства; урізноманітнення моделей організації освіти для сільських дітей;
- перебудову змісту й організації навчально-виховного процесу на засадах дитиноцентризму, особистісної орієнтації, компетентнісного підходу;
- підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічних інновацій, інформаційно-комунікаційних технологій;
- створення умов для диференціації навчання, забезпечення профільного навчання, індивідуальної освітньої траекторії розвитку учнів відповідно до їх особистісних потреб, інтересів та здібностей;
- запровадження підсумкового незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів по закінченню початкової, основної і старшої школи;
- створення цілісної системи роботи з обдарованими дітьми та молоддю.

в) в освіті дітей з особливими потребами:
- розроблення методики раннього виявлення та проведення діагностики дітей з особливими потребами;
- збереження та удосконалення мережі спеціальних шкіл-інтернатів;

- відкриття дошкільних груп компенсуючого типу для дітей з особливими потребами у сільській місцевості;
- розроблення державного освітнього стандарту дітей з особливими потребами (5-9, 10 класи);

- розширення практики інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах дітей та молоді з особливостями психофізичного розвитку;
- пріоритетне фінансування та належне навчально-методичне і матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, що надають освітні послуги дітям і молоді з особливими потребами.

г) у позашкільній освіті:
- збереження та розвиток мережі позашкільних навчальних закладів для надання додаткових освітніх послуг, виховання і розвитку дітей та молоді згідно з їх запитами і потребами;
- створення ефективної системи пошуку, підтримки і розвитку талановитої учнівської молоді;
- урізноманітнення напрямів діяльності позашкільних навчальних закладів, удосконалення форм, методів і засобів навчання та виховання.

д) у професійно-технічній освіті:

- розроблення та впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій;
- оптимізацію мережі професійно-технічних навчальних закладів різних типів, професійних спрямувань та форм власності з урахуванням демографічних прогнозів, регіональної специфіки та потреб ринку праці;
- розроблення Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах;
- удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів професійно-технічної освіти шляхом розширення мережі профільних ПТНЗ, на базі яких здійснюється підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання;
- утворення центрів забезпечення нової якості професійно-технічної освіти на базі діючих навчально(науково) – методичних центрів (кабінетів) професійно-технічної освіти;

- відкриття до кінця 2015 року 27 навчально-практичних центрів за галузевим спрямуванням.

е) у вищій освіті:

- завершення розробки та прийняття Верховною Радою України законів України « Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» та «Про систему професійних кваліфікацій»;

- реформування мережі вищих навчальних закладів, приведення її у відповідність з потребами і можливостями країни; створення потужних навчально-наукових університетів, регіональних університетських комплексів;

- перегляд і затвердження Переліку професій педагогічних і науково-педагогічних працівників;

- розроблення стандартів вищої освіти нового покоління, зорієнтованих на компетентнісний підхід в освіті, узгоджених з новою структурою освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукових) рівнів вищої освіти;

- розширення взаємодії з установами НАН та НАПН щодо розвитку наукових досліджень в галузі вищої освіти;

- розроблення цілісної системи пошуку талановитої молоді, її педагогічного і наукового розвитку та подальшого супроводження у кар’єрному рості;

- подальше удосконалення процедур і технології зовнішнього незалежного оцінювання як передумови забезпечення рівного доступу до навчання у вищій школі;
- переоснащення навчальної і наукової та матеріально-технічної бази через цільове фінансування.

ІІІ. Механізми реалізації Національної стратегії розвитку освіти

3.1. Оновлення нормативно-правової бази системи освіти



    • розробка і прийняття законів України:

«Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту»;

«Про внесення змін до Закону України «Про загальну середню освіту»;

«Про професійно-технічну освіту»;

«Про систему професійних кваліфікацій»;

«Про післядипломну освіту»;

«Про внесення змін до Закону України «Про охорону дитинства»;



    • внесення змін до законодавства в частині встановлення пільг під час вступу до вищих навчальних закладів, які готують фахівців за спеціальностями, що відповідають пріоритетним напрямам розвитку національної економіки;




    • розробка, затвердження та впровадження Національної рамки кваліфікацій;




    • розробка, затвердження та впровадження в освітню практику положень:

про обласні інститути післядипломної педагогічної освіти, про атестацію обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти;

про дистанційну форму навчання в системі загальної середньої освіти;

про атестацію керівників закладів освіти;

про науково-педагогічний проект, про авторську школу;


  • розробка:

порядку формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою, переліку та нормативів платних освітніх послуг;

нових штатних нормативів для загальноосвітніх навчальних закладів;

нових Державних санітарних норм та правил утримання навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу;

нормативних-правових та методичних документів з питань бібліотечно-інформаційного забезпечення суб’єктів навчально-виховного процесу;


  • затвердження:

Переліку професій педагогічних і науково-педагогічних працівників;

Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах;


  • створення правових та економічних механізмів стимулювання роботодавців і інвесторів щодо їх участі у розвитку закладів профтехосвіти та відновленні трудових ресурсів країни;




  • удосконалення нормативно-правової бази з пріоритетних напрямів забезпечення життєдіяльності навчальних закладів, зокрема з питань:

управління освітою на всіх рівнях, проведення моніторингу та оцінювання якості освіти;

матеріально-технічного та інформаційно-комунікаційного забезпечення навчальних закладів;

правового захисту освітніх інновацій та результатів науково-педагогічної діяльності як об`єктів інтелектуальної власності;

здійснення атестації педагогічних працівників;

визначення умов оплати праці та пенсійного забезпечення (на рівні 80-90 відсотків заробітної плати) працівників освіти;

механізмів забезпечення педагогічних працівників сільської місцевості безоплатним житлом з опаленням і освітленням.

3.2. Удосконалення структури системи освіти


  • оптимізація державних управлінських структур з метою забезпечення децентралізації та демократизації управління освітою, розвитку самоврядування навчальних закладів;

  • удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази з метою приведення структури і змісту дошкільної, загальної середньої і професійної освіти у відповідність до європейських стандартів;

  • розробка наукових підходів до ефективної оптимізації мережі навчальних закладів усіх підсистем освіти;

  • сприяння розбудові мережі дошкільних навчальних закладів для задоволення потреб громадян у здобутті обов’язкової дошкільної освіти дітьми, які досягли п’ятирічного віку;

  • урізноманітнення моделей організації освіти для сільських дітей: створення освітніх округів, ресурсних центрів дистанційного навчання, філій базових шкіл, домашніх шкіл «школа-родина» тощо;

  • диференціація та оптимізація мережі вищих навчальних закладів в контексті потреб розвитку національної економіки та запитів роботодавців;

  • системне реформування структури вищої освіти через впровадження її трьох рівнів: освітньо-кваліфікаційних – бакалавр, магістр, освітньо-наукового – доктор філософії відповідних наук;

  • диференціація типів вищих навчальних закладів, їх завдань у розрізі типів, програм навчання, виділення категорії дослідницьких університетів, основним завданням яких має стати наукова діяльність;

  • сприяння відкриттю (за потребою) факультетів для одержання педагогами дошкільних навчальних закладів вищої фахової освіти на рівні бакалавра-фахівця;

  • приведення структури професійно-технічної та вищої освіти у відповідність до потреб ринку праці;

  • запровадження дворівневої системи професійно-технічної освіти шляхом реформування ПТНЗ в новий тип - професійно-технічний коледж;

  • розширення організаційно-правових засад функціонування підготовчих відділень у складі вищих навчальних закладів з урахуванням потреби у створенні умов для підготовки абітурієнтів;

  • перебудова системи післядипломної педагогічної освіти відповідно до запитів і потреб педагогічних і науково-педагогічних кадрів, закріплення за обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти статусу вищого начального закладу ІІІ-ІV рівня акредитації;

  • розширення мережі профільних ПТНЗ як бази підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання;

  • розвиток мережі закладів позашкільної освіти за місцем проживання, у тому числі у сільській місцевості;

  • формування інфраструктур у підсистемах освіти, що забезпечуватимуть реалізацію інновацій в освіті.



3.3. Модернізація змісту освіти


  • розробка і впровадження нових державних стандартів загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти на основі Національної рамки кваліфікацій та компетентнісно орієнтованого підходу в освіті;

  • модернізація навчальних планів, програм та підручників навчальних закладів відповідно до оновлених державних стандартів;

  • забезпечення оптимального співвідношення у змісті шкільної освіти інваріантної і варіативної частин; суспільно-гуманітарної, природничо-математичної, технологічної і оздоровчої складових;

  • запровадження у загальноосвітніх навчальних закладах більш раннього вивчення іноземних мов, основ інформатики;

  • розвантаження навчальних планів і програм за рахунок диференціації й інтеграції їх змісту, скорочення кількості обов’язкових предметів і профілів у старшій школі, вилучення другорядного і надмірно ускладненого матеріалу, розширення міжпредметнох зв’язків;

  • розробка базового компонента змісту позашкільної освіти та нових навчальних програм за напрямами позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу;

  • розробка та затвердження стандартів післядипломної педагогічної освіти;

  • оновлення змісту підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів і майстрів виробничого навчання для системи професійно-технічної освіти;

  • запровадження у вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації двох типів навчальних програм: академічних (на основі бакалаврських програм) та професійних (на основі замовлень роботодавців), що реалізуються переважно за рахунок коштів конкретних замовників, з можливістю переходу учнів з однієї програми на іншу;

  • розроблення Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах;

  • розширення практики підготовки вчителів за інтегрованими програмами (у тому числі й за подвійними спеціальностями на рівні професійного магістра);

  • оновлення змісту, форм і методів навчання шляхом широкого впровадження у навчально-виховний процес сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, електронного контенту.



3.4. Забезпечення національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді
Система освіти має забезпечувати формування особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя у постійно змінюваному, конкурентному, взаємозалежному світі.

Ядром державної гуманітарної політики щодо національного виховання має бути забезпечення громадянського, патріотичного, морального, трудового виховання, формування здорового способу життя, соціальної активності та відповідальності.

Реалізація цих завдань передбачає:

  • переорієнтацію пріоритетів освіти з держави на особистість, на послідовну демократизацію і гуманізацію навчально-виховного процесу, педагогічної ідеології загалом, тобто на європейські гуманістичні цінності й виміри;

  • забезпечення відповідності змісту і якості виховання актуальним та перспективним потребам особистості, суспільства, держави;




  • взаємодію сім’ї, освітніх установ, органів управління освітою, дитячих і молодіжних громадських організацій, широких верств суспільства, місцевої громади, бізнесових структур, релігійних конфесій у вихованні і соціалізації дітей і молоді;




  • розробку цілісної системи виявлення та психолого-педагогічного супроводу обдарованої молоді, забезпечення умов для її розвитку, соціалізації та подальшого професійного зростання;




  • розробку програми превентивного виховання дітей і молоді в системі освіти;




  • формування ефективної та дієвої системи профілактики правопорушень, дитячої бездоглядності та безпритульності;




  • розробку та реалізацію Національної концепції забезпечення розвитку і соціалізації дітей та молоді;




  • розробку інваріантних моделей змісту виховання в закладах освіти з урахуванням сучасних соціокультурних ситуацій, цінностей виховання та навчання;




  • формування здорового способу життя як складової виховання, збереження і зміцнення здоров’я дітей і молоді, забезпечення збалансованого харчування, диспансеризації;

  • збільшення рухового режиму учнів шкільного віку до 12 годин на тиждень за рахунок уроків фізичної культури, спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи в позаурочний час;

  •  удосконалення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи у закладах системи освіти та інших відомств (розширення кількості спортивних гуртків, секцій і клубів із обов'язковим кадровим, фінансовим, матеріально-технічним забезпеченням їх діяльності);




  • посилення взаємодії органів управління освіти і закладів освіти із засобами масової інформації у справі виховання і розвитку підростаючого покоління, недопущення шкідливого інформаційно-психологічного впливу засобів медіа-індустрії на дітей;




  • створення системи психолого-педагогічної та медико-соціальної реабілітації сім’ї;



  • розробку критеріїв оцінювання якості і результативності виховної діяльності закладів освіти.

  1   2   3

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки iconКифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні
У навчальному посібнику подаються основні поняття теорії І практики організації туристичної діяльності в Україні, розкриваються можливості...

Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки iconДеятельность Информационных программ Международного фонда «Возрождение»
Доповідь розповідає про шляхи реалізації політики інформатизації в Україні. Аналізується діяльність Інформаційних програм Міжнародного...

Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки iconНаціональна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика
Спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних закладів освіти ііі-іvрівня акредитації з фаху

Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Соціально-економічні, соціально-педагогічні та соціально-психологічні проблеми морської освіти

Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки iconИнформ-блок
На жаль, поки що невідомо, як довго перебував М. В. Ломоносов в Україні. Тривалий час в літературі називались різні дати одного й...

Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки iconПедагогіка. Інноватика. Методичні видання. Технології освіти 4-12
Университет XXI века: Антропологические перспективы образования и культуры. / Рыбин В. А. 2012. – 176 с

Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки iconЗакона тождества
Балл Г. О. Дворівнева модель категорійно-поняттєвого апарату людинознавства // Педагогічна І психологічна науки в Україні: зб наук...

Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки iconБ79 Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч...
Б79 Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи...

Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки iconТ. А. Смовж вихователь днз №573 м. Києва Керівник – Н. М. Дятленко,...
Мета дошкільної освіти сформувати базу особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності...

Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки iconСтавицький А. В. Можливості науки І її право на істинність в контексті...
Вісник Національної юридичной академії України імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія...






При копировании материала укажите ссылку © 2015
контакты
h.120-bal.ru
..На главнуюПоиск