Дайджест горячие страницы украинской печати






НазваниеДайджест горячие страницы украинской печати
страница6/6
Дата публикации22.06.2015
Размер0.61 Mb.
ТипДокументы
h.120-bal.ru > Литература > Документы
1   2   3   4   5   6

У труні розслабляються курортники з великих міст
читаем Этот репортаж с таким неожиданным заголовком «Газета по українськи» 14 декабря опубликовала в рубрике «Здоровье».

фото з сайта www.rai77.ru

Клієнт лягає у труну в ритуальній фірмі "Вічність" у Трускавці на Львівщині. Там планують лікувати від депресії та самогубців
— Полежати в труні — це не у кріслі посидіти. Це такий предмет, який змушує подумати про своє життя та принципи, що ми не вічні. Люди встають з іншим світоглядом. Може допомогло б людям в депресії чи тим, що не хочуть жити, — каже 51-річний Степан Піряник, власник ритуальної фірми "Вічність" у Трускавці на Львівщині.

Вигадав послугу полежати у труні. За бажання накриває кришкою. Грошей не бере, вивчає попит. Запропонував санаторіям відкрити у себе кабінети з трунотерапії. Тоді сеанс коштуватиме 200 грн.

— Є аромотерапія, то чого не може бути трунотерапії,— каже. — Трускавець — курорт, на якому лікують, то чому б наші труни не застосувати для лікування. Поки що жоден із санаторіїв не погодився зробити кабінет трунотерапії. Головні лікарі бояться, що коли люди почують, що в них лежать у гробах, не поїдуть на лікування. Але практика показує інше.

Щодня до ритуальної фірми звертаються до десятка людей, які хочуть розслабитися в домовині. Переважно це курортники із великих міст та Сходу.

— Якось прийшли дві жінки зі столиці. Після сеансу запросив на чай. Одна розповіла, що не хотіла дітей, бо робила кар'єру, вважала себе сучасною. Зізналася, що за 10 хвилин у труні переосмислила своє життя, ставлення до роботи, чоловіка і вирішила народити.

— Більше 10-15 хвилин ніхто не лежить. Буває, за 5 устають. Пару чоловік просили, щоб їх накрили кришкою. Тоді відчуття повніші, більший ефект від релаксу, бо темно, як у реальному гробі.

Сеанс трунотерапії проводять в окремій кімнаті фірми. Вмикають спокійну музику: шум лісу, водоспаду та спів птахів. Домовина з темного лакованого дерева зсередини оббита білим атласом, оздоблена мереживом. Лежить м'яка подушка.

— Спеціально труни не підбирали — взяли першу, яка попалась, із полиці в торговому залі.

У кабінеті Степана Піряника стоїть диван у вигляді труни. Також зроблений зі звичайної домовини. Її купила жінка з Трускавця.

— Прийшла, каже: "Живу в квартирі, горища нема, щоб поставити, а труну хочеться. Щоб купити й знати, що мене в ній поховають". От і тримає в моєму кабінеті. Відкрили віко й накрили споруду дошкою з м'якою частиною, як на дивані. Ми західняки, у нас збереглася християнська мораль, то ставлення до смерті спокійне. Трускавець — це не Київ чи Донецьк. У нас споконвіку старі люди готували собі труну наперед. Моя бабуся любила в гроб лягати і кликала мене, щоб глянув, як вона виглядає.

Степан Піряник у домовину не лягав, лише сідав. Каже, що місцеві не лягають, а приходять подивитися.

Самогубцеві треба виговоритися

— Такий метод лікування є,— каже столичний психіатр 39-річний Стас Костюченко про трунотерапію. — Але простіше поговорити із людиною, яка в депресії чи намагалася покінчити з собою. Розмова може бути ефективніша за мовчазне лежання в труні. Важливо, щоб людина не тільки відчувала й бачила, а й говорила вголос про свій стан, тривоги.

Під час розмови самогубець розповідає про причини, через які не хоче жити, що його може спинити і як він хоче вмерти. Доки це проговорює вголос,ситуації переоцінює в голові. Так само людина, яка в депресії, після розмови починає раціонально дивитися на своє становище й бачить із нього вихід.

— Присутність іншої людини — це важливий чинник. Дослідження підтверджують, що після розмови "по душах" мозок стає активніший. Людина виходить із замкнутості, яка її гнітить.
А следующая публикация — о том, как приуготовились к анонсированному СМИ «концу света» некоторые из украинцев…
Единственное, что хотел бы сделать, – это помириться с соседом…
55-річний Володимир Фомічев із Первомайська на Харківщині наприкінці листопада подав оголошення в місцеву газету. Пропонував пережити в бункері кінець світу. За 5 тис. грн обіцяв триразове харчування з 21 грудня по 4 січня. Зайти в бункер планували ввечері 20­го.

Телефоную Фомічеву по обіді 20 грудня.

– Никакого бункера у меня нет, это все журналисты раздули, – говорить він. – Разузнали, что я в аренду бывшую колхозную контору взял, под которой ядерное убежище на 300 метров, и попросились сфотографировать. ­Говорят: можно, мы напишем, что вы здесь конец света хотите встречать. Я посмеялся – ну, пишите. У меня в конторе сторож с собаками, он вас и близко не подпустит. Ладно, приходите на рынок четвертого микрорайона.

Ринок знаходжу за металевим профілем Леніна на п'ятиповерхівці. Його видно з будь­якої точки Первомайська. На вулиці – 16°C, нікого немає. ­Володимир Іванович приходить, як обіцяв, за 15 хв.

– В контору не пойду, до нее 5 километ­ров по снегу, а машины у меня нет. ­Продал, чтобы больше пешком ходить. Мне 55, а я до сих пор чувствую себя молодым, никакая болезнь не цепляется.

Фомічев у пуховику з капюшоном, який защібнув так, що видно лише очі. ­Ховаємося в куток пофарбованої в рожеве бетонної зупинки.

– Колхозную контору я взял в аренду восемь лет назад. Держу там комбикорма, кур развожу, я – частный предприниматель. Разрешил журналистам сфотографировать, а потом задумался: а вдруг? Янукович ведь не зря у себя бункеры строит. Мне и жене начали сны сниться, как все рушится, люди в пропасти падают. Сел и проанализировал проблему, обзвонил детей. У меня сын и дочка с внуками, у жены от первого брака две дочери. Всем сказал, чтобы обязательно приехали к нам 19–20 декабря. Пару сотен кур прикупил, чтобы хватило еды. Дал объявление в местную газету, что приглашаю всех желающих пережить конец света в бункере за 5 тысяч гривен. Я не нажиться хотел, а честно посчитал, во сколько обойдется содержание одного человека. Написал, чтобы справки от врача обязательно брали. Мне оно надо, чтобы конец света пережили больные люди, которые потом остальных чем­то заразят. Или психически неуравновешенные, которые в закрытом пространстве паниковать начнут.

Поруч крутиться білий дворняжка, якого Фомічев підібрав щеням і виростив. Пес живе в під'їзді його будинку.

– После объявления стали звонить все, кому не лень. Даже из налоговой и пожарной. В основном, смеялись. Компания молодых парней попросилась в бункере отметить конец света, выпить, погулять. Отказал им, а сейчас думаю – пускай бы шли, праздновали. Где­то за неделю до 21­го вдруг понял, что меня развели. ­Потому что я ждал загодя шквальных ветров, снегопадов небывалых, а ничего не было. Решил вернуться к делам, которые хотел бы сделать в жизни. Сказал жене, какая она замечательная, поблагодарил, что поддерживала меня. Когда говорил, что будем там прятаться, помогала корма для курочек заготавливать. А когда сказал, что раздумал, она согласилась помочь эти корма распродать. Потом позвонил детям и предложил: если вдруг не получается, то могут приехать не 20 декабря, а ­когда получится.

Моя жизнь вобщем­то счастливая, и я бы ничего не хотел менять. Если конец света, то хотел бы, чтобы он застал меня дома с женой. Или когда выхожу на улицу покормить собачек и ­котов, которых подобрал с мусорок маленькими. Пусть как жизнь ровненько шла, так бы и кончилась.

Чоловік, який прийшов на зупинку ловити попутку, прислухається до розмови. Розказує, як у Дніпропетровську в 1970­х сприйняли за кінець світу шквальний дощ, були жертви. ­Захопившись, пропускає дві машини. Біжить за ними, махаючи руками. ­Потім повертається.

– Единственное, что хотел бы сделать, – это помириться с соседом, вместе с которым орендуем территорию конторы, – продовжує Фомічев. – Пару месяцев назад повздорили и до сих пор как­то не получалось помириться.

Я не уверен, что конец света будет судилищем и что ангелы будут гоняться за каждым человеком и заставлять признаваться в грехах. Вряд ли Богу такое надо. Думаю, это бы был тотальный конец человеческой расы. ­Наверное, земля разверзлась бы, все дома упали бы туда. Люди не успели бы даже испугаться. А те, кто в бункерах засел, – ну, помучились бы немного, но конец бы у всех был один.

Володимир Фомічев іде до центру міста, де живе.

Лично у меня в жизни было два конца света. Первый – когда заказал партию мебели в Польше. По дороге водители заснули, фура перевернулась, мебель вся поламалась, автомобиль – тоже. Чтобы рассчитаться, пришлось продать все, что было, – два дома, машину, обстановку, посуду. С женой остались без крыши над головой. Пришлось начинать с нуля. Второй конец случился, когда конкуренты сожгли мое производство. Считаю, что конец света для Украины наступит, если Янукович пойдет на второй срок.

Прощаючись на перехресті, знімає рукавицю. Згадує, що тиснути руку жінці не заведено, й ховає.

– И все-таки в ночь на 22­е спать не будем. Мало ли. Лучше быть начеку.

У нашій країні Армагеддон ще років 20 тому настав

Володимир Фомічев із міста Первомайськ на Харківщині годує птицю в приміщенні колишньої колгоспної контори. Кінець світу він планував пережити із сім'єю в бомбосховищі під будівлею, яку за часів СРСР спорудили на випадок ядерної війни. Купив дві сотні курей, щоб було чим харчуватися
текст: Надія ШТУПУН, фото: УНІАН

ГБУК города Москвы БИБЛИОТЕКА УКРАИНСКОЙ ЛИТЕРАТУРЫ

ДАЙДЖЕСТ

ГОРЯЧИЕ СТРАНИЦЫ

УКРАИНСКОЙ ПЕЧАТИ

Электронное издание БУЛ

Выпуск №79 (декабрь 2012 г.)

Составление, переводы В.Г. Крикуненко

Москва

28 декбря 2012 г.
Более ПОЛНО И ОБСТОЯТЕЛЬНО с Украинскими центральными и региональными

периодическими изданиями

вы можете ознакомиться в читальном зале

нашей библиотеки.

Запись читателей в БУЛ

производится ежедневно.

ЛАСКАВО ПРОСИМО!

1   2   3   4   5   6

Похожие:

Дайджест горячие страницы украинской печати iconБиблиотека украинской литературы горячие страницы украинской печати дайджест
России информационными возможностями (в настоящее время к нам регулярно поступает около двухсот украинских газет и журналов как общеполитических,...

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
На снимках: Тарас Штонда в роли Бориса Годунова, см стр. 13; Борис Гмыря, см стр 10

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
На снимках: Тарас Штонда в роли Бориса Годунова, см стр. 13; Борис Гмыря, см стр 10

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
Страна ищет свой почерк…Обложка журнала «Наше минуле». Автор композиции — Георгий Нарбут. 1918 год (с. 14)

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
Страна ищет свой почерк…Обложка журнала «Наше минуле». Автор композиции — Георгий Нарбут. 1918 год (с. 14)

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
На фото: официальное возложение цветов в День независимости Украины (см стр. 4) Старт украинской ракеты-носителя «Дніпро», запустившей...

Дайджест горячие страницы украинской печати iconБиблиотека украинской литературы горячие страницы украинской печати
На рисунке: Зайчик из украинской сказки и его автор художник Кость Лавро (сверху)

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
На фото: «Бумбокс» — одна из украинских групп, что их ещё можно услышать в украинском радиоэфире… Фото с сайта dgennifer hiblogger...

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
Крымская правда», «Запорізька правда», «Сіверщина», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Слово Просвіти», «Чорноморські...

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
Крымская правда», «Запорізька правда», «Сіверщина», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Слово Просвіти», «Чорноморські...






При копировании материала укажите ссылку © 2015
контакты
h.120-bal.ru
..На главнуюПоиск