Дайджест горячие страницы украинской печати






НазваниеДайджест горячие страницы украинской печати
страница6/6
Дата публикации01.07.2015
Размер0.6 Mb.
ТипДокументы
h.120-bal.ru > Литература > Документы
1   2   3   4   5   6

Як розбудити людську активність?
— Євгене Олександровичу, ви один з учасників ініціативної групи «Першого грудня», в яку ввійшли відомі авторитетні особистості — Іван Дзюба, Мирослав Попович, Мирослав Маринович, кардинал Любомир Гузар та інші. Відбувся Національний «круглий стіл» з участю 80 провідних філософів, діячів культури, громадських активістів, на якому ви теж виступили з доповіддю. Що пропонує ініціативна група суспільству, де панує духовна криза і зневіра?
— Ця ідея виникла в багатьох умах, бо щось треба робити, так далі жити не можна. Суспільство катастрофічно опускається в усіх сферах життя — зверху донизу. Це дещо дивно, але це була ініціатива священнослужителів. На всіх дуже позитивно вплинуло те, що це були священнослужителі Ініціатива ця багатьох підбадьорила. Церква має авторитет. Предстоятелі трьох церков і визначили 11 людей — членів ініціативної групи, хоча можна було й інших запропонувати. Ми, до речі, дуже різні за віруванням, але є цінності, які стоять поза конфесіями. Ця ініціатива в цілому йде під гаслом морального відродження, а, отже, й релігійного. Коли ми збираємося, то намагаємось привернути увагу суспільства до питань моралі. Це важко дається. Старші люди пригадують, що більшовики завжди звітували про кількість чавуну та вугілля на душу населення. Коли ж почали акцентувати увагу на потребах народу, то заговорили про кількість м'яса на душу населення. І це був вимір якості життя. У нас уряд той самий, з тієї самої партії, фактично ці люди ті самі цінності сповідують. І коли їм говорити про якісь моральні цінності, то вони слухають і перечікують. Ну, а народ розуміє більше, ніж вони. Народ розуміє, що відродження можливе тільки з того, щоб люди духом піднялися і усвідомили спільні суспільні цінності, щоб піднялися на хвилі ідеалізму. На світі нічого не робилося без ідеалізму. Але нині щось говорити людям про ідеалізм здається марним, наче не чують. Але ж вони самі кажуть, що хотіли б бачити якусь порядність, чесність. Тобто вони хочуть бачити зверху людей, які йдуть проти цієї каламутної хвилі, шукають ідеалістів.
— Ми постійно говоримо про відродження нації, але нам, схоже, загрожує остаточна втрата державної незалежності. І бачимо, як частина українців виступає за союз з Росією, а інша прагне жити в Євросоюзі. Яким чином подолати цю прірву? Дехто взагалі пропонує шлях роз'єднання... Штовхають на це і політики своїми законами, скажімо, «мовним»...
— Я вважаю, що прийнятий Закон про мовну політику, навіть, якщо б його грамотніше оформити, є порочним в самій своїй основі. І жоден президент порядної країни не може такого підписати. Це елементарна аксіома для кожного — не тільки українця чи то росіянина, або єврея. Питання державної мови в державі — це аксіома, яка не потребує доведення, тим більше, що це записано в Конституції. Яким чином розбудити людську активність? Мені здається, що одна з важливих проблем — це подолання страху. Люди бояться. При цьому злякана ворона боїться куща. Якийсь період ми мали розкріпачення від страху. Звичайно, деякі наші дурні використовували свободу для того, щоб при цьому хапати президента за штани і демонструвати безстрашність. Ми не зовсім використали цю свободу. Вона полягає не в тому, щоб придиратися до когось, хто б він не був. Свобода в тому, щоб розкріпачити сили в тих осередках, де вони дрімають. Свобода вимагає великої дерзновенної творчості, великої напруги кожен день. А рабство нічого не вимагає, воно вимагає, щоб дали 200 гривень перед виборами і все. Як розбудити в людях це прагнення до свободи? Між іншим, і філософи, і історики акцентують на такому факторі, як війни. Мовляв, якщо довго немає війни, люди стають лінивими, опускаються, їх треба «гнати» на якусь небезпеку. Суть нашої ініціативи полягає в тому, щоб самому себе гнати на війну духовну, не давати собі спокою. Мусить бути оновлення людини. Вона повинна повернутися до своєї духовної природи. Як це зробити? Ініціативна група «Першого грудня» не пропонує відповіді, а лише ставить проблему.
— Як влада ставиться до заклику про суспільний діалог, як було сказано на Національному «круглому столі», до «місії інтелігенції та вільних людей»?
— Мою позицію до влади ви знаєте, я її висловив на «Українській правді». Суть ініціативи полягає в тому, щоб говорити з народом, а не з владою. І це найтяжча справа — говорити з народом. Мені розповідав один порядний чоловік, висунутий кандидатом у народні депутати на мажоритарному окрузі, що його питають: «Що ви нам пропонуєте, що даєте? Ось нам той пан дав 200 гривень і ще дасть стільки». А він відповідає: «А я не маю що вам дати. Я хочу, щоб ви вибрали парламент, за який би вам не було соромно». Чи це доходить до кожного? Я вірю, що до багатьох порядних людей це доходить. Люди кращі і розумніші, ніж ми про них думаємо.
— А якщо людина візьме ті 200 гривень і проголосує за іншого? Це буде морально?
— Я думаю, що при такому масовому підкупі, це, вважай, нормально. Але для тієї людини, яка не візьме гроші, дома їй буде легше і спокійніше.
Євген Сверстюк, стаття «Блудні сини України», 1990 рік: «Взагалі людина з втраченою національністю і традицією є людина травмована. Вона приховує комплекси неповноцінності і прагне компенсації».

«НЕ МОЖУ ПІДТРИМУВАТИ НІЯКЕ ЗЛО».
— Пане Євгене, ви чи не єдиний демократичний письменник, який на початку розвитку державності не пішов у Верховну Раду. Цього разу теж чимало літераторів прагнуть стати народними депутатами, підтримуючи окремі політичні сили. Як думаєте: правильно вони роблять? Чи була вам подібна пропозиція від якоїсь партії?
— Була. Я мав офіційне запрошення від Віталія Кличка. Бачите, мені легко було йому відповісти. Я належу до ініціативної групи «Першого грудня» і жоден з нас не може бути причетним до якоїсь політичної партії. Ми — позапартійне угруповання, це принципова позиція. У мене було чимало пропозицій у попередні роки іти в народні депутати. Фактично переді мною стояло те ж питання, що й за більшовиків: або я себе реалізую, або розміняюсь. Мені є чим зайнятися. Те, що я роблю і які книги видаю, цього ніхто ніколи не зробить, не напише. Книги не будуть написані, якщо письменник зайнятий у парламенті, до речі, непрофесійним заняттям. І кожен вирішує сам. Скажімо, Володимир Яворівський знайшов себе у Верховній Раді більше, ніж в літературі. Може, хтось хоче зіграти певну роль?
— Євгене Олександровичу, а що ви скажете про амбіції комуністів на цих виборах?
— Що це мертва сила, то всі розуміють. Але що ця мертва сила так хапає живих, то це несподівано. Хтось мені дав книжку про комунізм у Китаї. Це блискуча книга. Ми повинні оцінити китайців не тільки за їхні економічні успіхи. В статтях дуже добре аналізується дияволізм комуністичної сили від самого початку і метастази на рідному національному грунті. Чому це відбувається? Чи ми мало робили, чи не вміли, чи не розмовляємо з тими людьми, в яких залишилося в головах те, що й було? Вони запущені, голови не провітрювались, в серцях нічого не оживало. Це категорія пенсіонерів, які працювали у секретних цехах, заробляли на життя і вони тужать за минулим. Пам'ятники вождям — це шизофренія, яка доходить до глибини людської натури. Як можна, знаючи, що це злочинці, терпіти ці пам'ятники? Адже ми були республікою, де випробовувалися усі види зброї проти людини. Я вважаю, що треба починати спочатку відродження людини, кожної на своєму місці. І це відродження має відбуватися щодня. Одне із найбільших наших проклять — то є страх. Дуже важливо, щоб кожен позбувався страху — щодня і в кожній ситуації.
Євген Сверстюк, стаття «Я приніс гілку терну», 1990 рік: «Жах сковує розум, волю й сумління людей. На інерції того жаху й досі тримається сталінська модель нашого суспільства, особливо у глибинці. …Безбожність, лукавий послух — льояльні маски соціалізму — тримаються на інерції страху й утримують режим мертвої зони, де так важко нині посіяти добре слово, добре почуття, бодай добрі наміри».

ГБУК города Москвы БИБЛИОТЕКА УКРАИНСКОЙ ЛИТЕРАТУРЫ

ДАЙДЖЕСТ

ГОРЯЧИЕ СТРАНИЦЫ

УКРАИНСКОЙ ПЕЧАТИ

Электронное издание БУЛ

Выпуск №77 (октябрь 2012 г.)

Составитель В.Г. Крикуненко

Москва

30 октября 2012 г.
Более ПОЛНО И ОБСТОЯТЕЛЬНО с Украинскими центральными и региональными

периодическими изданиями

вы можете ознакомиться в читальном зале

нашей библиотеки.

Запись читателей в БУЛ

производится ежедневно.

ЛАСКАВО ПРОСИМО!

1   2   3   4   5   6

Похожие:

Дайджест горячие страницы украинской печати iconБиблиотека украинской литературы горячие страницы украинской печати дайджест
России информационными возможностями (в настоящее время к нам регулярно поступает около двухсот украинских газет и журналов как общеполитических,...

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
На снимках: Тарас Штонда в роли Бориса Годунова, см стр. 13; Борис Гмыря, см стр 10

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
На снимках: Тарас Штонда в роли Бориса Годунова, см стр. 13; Борис Гмыря, см стр 10

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
Страна ищет свой почерк…Обложка журнала «Наше минуле». Автор композиции — Георгий Нарбут. 1918 год (с. 14)

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
Страна ищет свой почерк…Обложка журнала «Наше минуле». Автор композиции — Георгий Нарбут. 1918 год (с. 14)

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
На фото: официальное возложение цветов в День независимости Украины (см стр. 4) Старт украинской ракеты-носителя «Дніпро», запустившей...

Дайджест горячие страницы украинской печати iconБиблиотека украинской литературы горячие страницы украинской печати
На рисунке: Зайчик из украинской сказки и его автор художник Кость Лавро (сверху)

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
На фото: «Бумбокс» — одна из украинских групп, что их ещё можно услышать в украинском радиоэфире… Фото с сайта dgennifer hiblogger...

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
Крымская правда», «Запорізька правда», «Сіверщина», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Слово Просвіти», «Чорноморські...

Дайджест горячие страницы украинской печати iconГорячие страницы украинской печати дайджест
Крымская правда», «Запорізька правда», «Сіверщина», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Слово Просвіти», «Чорноморські...






При копировании материала укажите ссылку © 2015
контакты
h.120-bal.ru
..На главнуюПоиск